Радивилівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Усмішка»

Петрук Софія Валеріївна

Вчитель-логопед

Освіта повна вища

Закінчила Рівненський державний університет в 2017р.

Спеціальність: дошкільна освіта, корекційна

Класифікація за дипломом: організатор дошкільної освіти, вчитель-логопед дошкільних, загальношкільних, навчальних закладів

Напрямки роботи логопедичного кабінету ЗДО

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв’язують завдання, що визначені програмою. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда:

• Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
• Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
• Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
• Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
• Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
• Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
• Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
• Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ставить звук (різними прийомами та методами);
• закріплює поставлений звук у складах;
• автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язній мові;
• проводить диференціацію звуків;
• відпрацьовує граматичні форми.

Форми роботи

• Фронтальні логопедичні заняття.
• Підгрупові логопедичні заняття.
• Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвивальної роботи.

Форми взаємодії з батьками

• Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
• Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
• Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
• «Домашні логопедичні зошити», які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Організаційно-методична робота:

• обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;
• комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
• оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
• співпраця логопеда з вихователями груп;

Основні завдання логопедичної служби :

• усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
• запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
• пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
• розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
• самоосвіта;
• оснащеність логопедичного кабінету;

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Загальний недорозвиток мовлення у молодших дошкільнят

Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та формування особистості дитини. У перші три роки свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів; у цей час закладається основа майбутніх рис характеру та здібностей дитини, формується ставлення до себе та навколишнього світу, інтенсивно розвивається мовлення.

Четвертий рік життя

Цей період характеризується формуванням у дітей «системи-Я», черговим кризовим періодом («Я — сам»), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам’ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту.

Об’єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання — експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багато варіативних способів діяльності та партнерства у грі.

На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим.

Психологічний портрет молодших дошкільнят із ЗНМ

Малюк із загальним недорозвитком мовлення має свої особливості, які необхідно враховувати у навчально-виховній роботі. Крім мовленнєвих порушень, у них спостерігаються вторинні відхилення у формуванні психічних процесів, що потребують специфічної роботи практичного психолога.

У нормі криза трьох років проходить досить легко, як Один з етапів особистісного становлення дитини. Проте, якщо молодший дошкільник має мовленнєву ваду, то вкрай обмежено реалізуються можливості сенситивного періоду для формування самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення).

Хоча у молодших дошкільнят із ЗНМ рівень невербального інтелекту здебільшого наближений до норми, об’єктом пізнання у них ще залишається внутрішня будова предметів, способом пізнання, як і в ранньому віці, — маніпулювання та розбирання, формою спілкування, на відміну від здорових однолітків, — ситуативно-особистісна і стосунки з дорослими проявляються лише як потреба у захисті та допомозі. А звідси — предметно маніпулятивна ігрова діяльність або ігри поряд, що за нормативними показниками властиве дітям раннього віку.

Зазвичай діти з мовленнєвим недорозвитком мають органічні чи функціональні відхилення у центральній нервовій системі (ЦНС), а тому дуже вразливі. Органічне ураження головного мозку спричинює надмірне виснаження та над швидку втомлюваність під час будь-якої діяльності. В результаті у малюка виникають головні болі, спостерігаються розлади сну, млявість чи, навпаки, гіперактивність. Таким дітям притаманні дратівливість, підвищена збудливість, моторна розгальмованість та емоційна лабільність. У дітей з функціональними відхиленнями у ЦНС часто трапляються невротичні реакції, спостерігається підвищена лякливість та тривожність.

Ознаки ЗНМ у молодших дошкільників

• Повна відсутність мовлення чи наявність звуконаслідувань зі значним використанням міміки та жестів.
• Формальне, поверхневе чи вибіркове спілкування.
• Недостатнє розуміння зверненого до них мовлення.
• Низька мотивація до комунікації.
• Слабкий розвиток наслідувальної діяльності.
• Нестійкість уваги та всіх видів пам’яті.
• Невміння гратися разом чи хоча б поруч та ін.
• Все вищезазначене створює додатковий психологічний бар’єр у спілкуванні як з дорослими, так і з однолітками. Останні часто висміюють, дражнять чи навіть б’ють, не приймають до гри таких дітей.

Характерною особливістю молодших дошкільників із ЗНМ є те, що до трирічного віку у багатьох з них ще не сформована «система-Я». Так, дивлячись на себе у дзеркало, вони називають лише власне ім’я, сказати на себе «Я» вони не можуть. Значна кількість дітей із ЗНМ четвертого року життя не розуміють своєї статевої приналежності, що автоматично впливає на помилкове засвоєння родових закінчень прикметників та дієслів. Часто від дітей можна почути фрази типу «Тато після» («Тато прийшла»), «О я пав» («Оля впав»), «Ова хайося» («Вова хороша») тощо.

Затримка мовленнєвого розвитку

Розвиток дитини дуже індивідуальний. Не можна порівнювати свою дитину з іншими дітьми.

Спочатку дитина тільки слухає, накопичує так званий «пасивний словник», запам’ятовує слова і звуки. Пізніше він накопичує і розвиває свій «активний словник»: дитина починає видавати різні звуки, намагається говорити. Все це відбувається десь в 1 рік. У наступні півроку Ваше чадо навряд чи скаже нове слово, адже словниковий запас практично не розширюється.

Ознаки і симптоми затримки мовного розвитку у діток

Нижче перераховані основні ознаки, симптоми затримки мовного розвитку у дітей.

• Дитина не повертається, коли Ви звертаєтеся до нього (вік дитини 3-5 місяців).
• Не бачить різниці між веселою й сумною інтонацією (5-6 місяців).
• Привертає Вашу увагу плачем і жестами. Не вимовляє часто вживаних Вами слів (11-12 місяців).
• Не розрізняє картинки. Ніяк не відповідає на питання (від 1-го року до 2-х років).
• Не може скласти речення з 2-3 слів (2-3 року).
• Неправильно вимовляє безліч звуків. Не відповідає на питання сторонніх людей (3-4 роки).
• Варіація віку може становити 1 або 2 місяці.

Затримка мовного розвитку у дитини: що робити?

Ось що слід робити при затримці мовного розвитку у дитини.

Будьте зразкомдля своєї дитини: говоріть виразно і зрозуміло, міняйте інтонацію, частіше говорите на різні теми, домовляйтеся як можна простіше.

Ні в якому разі не сповільнюйте і не прискорюйте вимову слів. Говоріть повільно.

Відповідайте на кожне запитання Вашого чада. Не відмовляйтеся і не дратуйтеся, навіть якщо доведеться відповідати безліч разів.

Не перебивайте дитину, нехай він скаже те, що хоче, до кінця.

Обов’язково читайте малюку кілька разів у день (краще всього дитячі вірші).

Хваліть дитину, якщо він говорить або намагається говорити правильно.

Водіть малюка на вулицю, нехай гуляє з однолітками. Якщо він попросить, грайте з ними. Дитина не повинна дуже збуджуватись, це шкідливо для нервової системи, так що нові враження теж варто обмежувати. Це був список « що робити при затримці мовного розвитку у дитини ».

Похід до лікаря-педіатра

Варто звернутися до лікаря тільки в тому випадку, якщо вищезазначені вказівки Ви не виконуєте. Пам’ятайте про індивідуальному розвитку кожної людини, не переживайте, а просто приділяйте дитині більше часу, багато (дуже багато) розмовляйте з ним, підтримуйте його.

Якщо ви стурбовані тим, що дитина не вміє вимовляти деякі звуки

Якщо ви стурбовані тим, що дитина не вміє вимовляти деякі звуки, то ці поради саме для Вас.

Часто перед батьками стає запитання: коли треба починати займатися мовою дитини, відповідаю: змалку, від самого народження!

З дитиною треба спілкуватися весь час, хоча деяким батькам здається, що крихітний, тільки-но народжений чоловічок, ще нічого не розуміє. Спілкуйтеся весь час, коли дитина не спить, але для розвитку мовлення особливим є вік від 3 до 6 років. Тут мовленню дитини треба приділити окремої уваги.

Якщо ви зрозуміли, що дитина, порівняно з ровесниками, розмовляє гірше, не вимовляє деякі звуки, обов’язково йдіть до спеціаліста. Коректно визначити рівень порушення звуковимови зможе тільки вірно вимовляти важкі для неї звуки, а ще й розвинути фонематичний слух, мовленнєве дихання, пам’ять, увагу тощо. Малюк поступово розширить свій словниковий запас, буде грамотно формулювати свою думку, а здобуті навички стануть у пригоді при оволодінні читанням та усним та писемним мовленням.

Роль пальчикової гімнастики у розвитку дошкільника

Відомій педагог В.А. Сухомлинський сказавши «Чим більше впевненості в рухах дитячої руки, тим краща мова дитини, чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина». Хоча задовго до цього наші спостережливі предки помітили, що розминка, погладжування і рух пальчиків впливають на розумовий і мовленнєвий розвиток малюка. Учені прийшли до висновку, що формування усного мовлення починається тоді, коли рух пальців досягає достатньої точності. Так на основі дослідів і обстеження великої кількості дітей була виявлена така закономірність: якщо розвиток руху пальців відповідає віку, то і мовний розвиток знаходиться в межах норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовний розвиток.

Іншими словами формування мовлення відбувається під дією імпульсів які йдуть від рук. Це важливо при своєчасному мовному розвитку, і особливо – в тих випадках,коли цей розвиток порушений. Крім того, доказано, що думка, і око дитини рухається з такою ж швидкістю як і рука. Відповідно, систематичні вправи по тренуванню руху пальців являються сильним засобом підвищення працездатності головного мозку. Результати досліджень показують, що рівень розвитку мови у дітей завжди знаходиться в прямій залежності від ступеня розвитку рухів пальців рук.

Граючи з дітьми в «Ладусі» і «Сорока-Білобока» ми навіть не усвідомлюємо, що займаємося таким чином з дитиною пальчиковою гімнастикою.

Пальчикова гімнастика – це інсценування віршів чи якихось історій за допомогою пальців. Пальчикові ігри – це вправи пальчикової гімнастики. Різні пальчикові гімнастики допомагають розвивати чутливість нервових закінчень на подушечках пальців рук, що з одного боку готує руку до письма, а з іншого – стимулює мовленнєвий центр головного мозку.

Для тренування пальців, розвитку п’ясті вельми корисні такі вправи: нанизування намистинок, кульок на нитку; розбирання крупинок; шнурування, зав’язування бантиків; застібання ґудзиків; вирізування ножицями; ліплення з пластиліну; малювання та штрихування олівцями.

Таке тренування рухів пальчиків і кистей рук — є могутніми засобами розвитку мислення дитини. У момент цього тренування підвищується працездатність кори головного мозку, тобто, при будь-якому русі тренінгу вправляються не руки, а мозок.

Передусім дрібна пальчикова моторика пов’язана з розвитком мови. У мозку рухові і мовні центри – самі найближчі сусіді. І при русі пальчиків і кистей, збудження від рухів центру перекидається на мовні центри головного мозку і виробляють різке посилення узгодженої діяльності мовних зон. У всіх дітей з відставанням у мовленнєвого розвитку пальчики малорухливі і їх рухи неточні і неузгоджені. Відповідно, тренування рухів пальців рук стимулюють розвиток мовлення малюків.

Пальчикова гімнастика розвиває вміння малюка наслідувати дорослих, вслухатися в нашу мову і розуміти її, підвищує мовну активність дитини та й просто створює сприятливу емоційну атмосферу. Адже грати в пальчикові ігри не тільки корисно, але цікаво і весело.

Пальчикова гімнастика вчить дитину концентрувати увагу і правильно її розподіляти. Це дуже і дуже важливе вміння! І нам, батькам, потрібно допомагати маляті його формувати. До речі, довільно керувати своєю увагою дитина зможе навчитися тільки до віку 6-7 років. І від цього вміння в майбутньому будуть залежати його шкільні успіхи.

Коли малюк почне говорити і зможе віршами супроводжувати вправи з пальчикової гімнастики – це буде робити його мову більш чіткою, ритмічною, яскравою. Крім цього, таким чином він зможе посилити контроль за своїми рухами.

У пальчикових іграх потрібно багато чого запам’ятовувати : і положення пальців, і послідовність рухів, та й просто вірші. Ось вам і відмінна весела вправа для розвитку пам’яті малюка.

А чи можна за допомогою пальчикових ігор розвивати фантазію і уяву? Звичайно! Адже руками можна «розповідати» цілі оповідання. Спочатку приклад покаже мама або тато, а вже потім і дитина може скласти свої «пальчикові історії».

Після всіх цих вправ кисті і пальці рук стануть сильними, рухливими, гнучкими. А це так допоможи надалі в освоєнні читання та письма.